Біографія Миколи Куліша
<
Оценка пользователей: / 1
ПлохоОтлично 
30.04.13 21:12

біографія, життєвий і творчий шлях Куліша

 

Микола Гурович Куліш народився 6 грудня 1892 року в селі Чаплиній на Херсонщині в селянській сім’ї. Початкову освіту здобув у народній школі, продовжим навчання в Олешківському міському училищі та в гімназії. Від того часу захопився літературною творчістю. Повного курсу гімназії не закінчив. Пізніше екстерном склав іспити, маючи намір навчатися в університеті. 1814 року Куліш вступив до Одеського університету, однак до навчання так і не приступив. Початок Першої світової війни змінив плани Куліша. Він потрапив до Одеської школи прапорщиків, після чого в серпні 1815 року був відправлений на фронт, брав участь у бойових діях, отримав поранення.
Повернувшись 1917 року до Олешок, Куліш захопився політикою, у лип-ні 1819 року сформував і очолив Дніпровський селянський полк, у складі якого брав участь у боях з білогвардійцями. Після завершення громадянської війни Куліш оселився в Олешках, де працював головою відділу народної освіти. 1922 року він переїхав до Одеси.
1924 року Куліш написав свою першу п'єсу «97». Прем'єрна вистава пройшла и Харківському театрі їм. І Франка й одразу ж принесла авторові широку популярність. Здобувши визнання, Куліш 1925 року переїхав до Харкова — тодішньої української столиці, працював спочатку в народному комісаріаті освіти, а згодом у редакції журналу «Червоний шлях». Він входив до ВАПЛІТЕ (також туди входив Микола Хвильовий) як член президії, а пізніше і президент цієї літературної організації, в літературній дискусії 1925-1928 років підтримав позицію М. Хвильового. У цей період Куліш створи» п’єси «Комуна в степах» (1925), «Зона» (1925). «Хулій Хурина» (1926), «Отак загинув Гуска» (1927) та ін. У 1928-1929 роках відомий режисер Лесь Kypбac у харківському театрі «Березіль» поставив п'єси Куліша «Народний Малахій» та «Мина Мазайло», які викликали широку дискусію в мистецьких колах.
Після розпуску ВАПЛІТЕ Куліш очолював Українське товариство драматургів і композиторів, входив до редколегії журналу «Літературний ярмарок», був членом президії мистецької організації «Пролітфронтк На початку 30-х років драматург зазнав утисків з боку влади. Заборонялися вистави його творів. Останньою його п’єсою, яка н і початку 30-х років дійшла до глядача, стала трагедія «Маклсна Трасат, однак і цю постановку після кількох показів було заборонено. 7 грудня 1934 року драматург був заарештований і за фальшивим обвинуваченням отримав 10 років таборів. Третього листопада 1937 року Микола Куліш був розстріляний.
У своїх творах Микола Куліш завжди відгукувався на найбільш злободенні теми з життя українського суспільства. У 20-ті роки важливим залишалося національне питання та шляхи його вирішення в Радянській Україні.
Одним із проявів урядової національної політики була так звана українізація — низка адміністративних заходів, спрямованих на підтримку функціо-нування української мови. На ділі політика українізації мала значною мірою формальний характер і не досягла очікуваних суспільством результатів. Водночас: вона активізувала широке громадське обговорення важливих питань, пов'язаних із майбутнім української культури.
Театр, як один із найбільш оперативних нидів мистецтва, не міг не відгукнутися на суспільне обговорення проблеми українізації. Одним із таких відгуків стала комедія Куліша «Мина Мазайло». Дуже швидко п’єса увійшла до репертуару більшості українських театрів, однак наприкінці 1930 року, коли пішов на спад процес українізації. «Мину Мазайла» зняли з репертуару. На довгі роки комедію Куліша було вилучено з українського театрального життя.
В основу комедії Куліша покладено анекдотичний випадок про зміну службовцем Миною Мазайлом прізвища. Вважаючи своє українське прізвище занадто простим і грубим, він перекопаний, то саме воно послужило причиною більшості його життєвих нещасть і кар'єрних прорахунків. При-ймаючи рішення змінити прізвище, невдаха Мазаїіло змушений враховувати думки своїх родичів. Так, син Мокій не лише виступає проти батькового наміру, а ще й прагне повернути прізвищу Мазайло давнє родове означення Квач, щоб усе було «виключно по-українському» — Мазайло-Квач. Нато-мість дружина та дочка Ршіа гаряче підтримують бажання Мазайла позбутися врешті-решт осоружного прізвища. Пристрасті досягають апогею, коли на допомогу прихильникам зміни прізвища приїздить тьотя Мотя з Курська, а позиція Мокія посилюється з прибуттям Із Києва «щирого українця» дядька Тараса. До дискусії, що розгорілася в родині Мазайлів, долучаються приятелі Мокія — комсомольці, прихильники «нумерної системи5-, які взагалі виступають за повну відміну прізвищ. Власне, ця дискусія і становить ком-позиційний центр комедії. Після тривалого обговорення й голосування при-ймається рішення — змінити грубе Малайло на «благородне» Мазєнін. Здається, збулася мрія Мини й він таки позбувся прізвища, яке, на його думку, робило його людиною другого сорту. Однак до цього додасться трагікомічна нота: у тій же газеті, де оголошено про зміну прізвища, подано інформацію про звільнення Мини зі служби «за систематичний і зловмисний опір українізації». Якщо ви бажаєте перевірити наскільки гарно ви засвоїли цей матеріал, ми пропонуємо вам виконати завдання самостійної роботи.

Последнее обновление 11.08.14 10:31
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Вверх Яндекс.Метрика